БЕСІДА "ЖИТТЯ ДАНО ЛЮДИНІ НА ДОБРІ СПРАВИ"
Учитель: Хто ми? Навіщо прийшли у цей світ? Куди йде наше життя? Кожен, хто з'явився на світ Божий, претендує на щасливу долю. Але одні її мають, інших вона вперто обминає.
Сьогодні світ приходить до усвідомлення необхідності життя за законами тисячолітньої давності, за законами мудрого вчення Біблії, а саме взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості.
"Учіться радіти життю, поспішайте робити добро, тримайтеся з гідністю за всіляких обставин", — говорить житейська мудрість — найвища наука життя. Найвища мудрість — бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі і біді — це у характері нашого народу, бо живе він за Божими законами. Тож погортаємо сторінки цієї мудрої книги і дізнаємось про перші закони життя, про істину, яку повинні знати всі.
Діти (знаходять, читають і коментують):
— Навчайся мудрості і розуму.
— Бережи своє серце.
— Цурайся безбожних.
— Лінивство веде до злиднів.
— Не сварися з людиною дарма, якщо злого вона не вчинила тобі.
— Хто радіє з нещастя — не буде такий без вини.
— Хто сіє кривду, той пожинатиме лихо.
— Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме; хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.
— Послухай, мій сину, напучення батька свого і не відкидай науки матері своєї.
Вчитель: Ось ви ознайомились із повчаннями із книги Святого письма. Сьогодні ми спробуємо зробити декілька кроків до доброти. Спочатку згадайте прислів'я про людську доброту. Переможець той, хто назве їх найбільше.
Діти обдумують і називають прислів'я:
v Хто людям добра бажає, той і собі має.
v Не одежа красить людину, а добрі діла.
v Зла людина зліша від вовка.
v Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла сподівайся.
v Злі язики — страшніші від зброї.
v Поведінка — це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя.
Вчитель: А зараз, діти, давайте поміркуємо вголос: які якості людської
поведінки належать до доброти?
Діти: Щедрість, людяність, привітність, сердечність, щирість, терпимість, милосердя, вдячність.
Вчитель: Кого в нашому класі можна назвати добрим? Чому?
(Діти називають імена своїх однокласників і мотивують свій вибір).
Вчитель: А чи знаєте, що кожен з вас може бути добрим чарівником? І для цього зовсім не потрібна чарівна паличка. Бо чарівна паличка — це добра людина, яка дарує радість іншим. Тож запам'ятайте правила доброти.
Учень (зачитує правила доброти):
— Подивися навколо і з'ясуй, хто потребує поради, доброго слова, співчуття, допомоги.
— Прощай помилки іншим.
— Принеси іншому радість.
— Постав себе на місце іншого, зрозумій його.
Учитель: Діти! А чи знаєте ви, що слово — справжнє диво? Словом можна втішити, підняти зі зневіри людину, а можна образити, завдати смутку, поранити і навіть вбити. Ось як образно і вдало висловлюється про слово великий педагог В. Сухомлинський: "Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію й одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати усмішку і сльозу, породити віру у людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину". І тому недаремно існують різні прислів'я про значення слова, які ви зараз пригадайте.
Учні пригадують такі прислів'я:
z Добре слово дім побудує, а зле — руйнує.
z Тепле слово і в мороз зігріє.
z Мале зле слово велику образу творить.
z Вітер руйнує гори, а зле слово — дружбу.
z Сила слова безмежна.
z Добре слово людині — наче дощ у посуху.
z Слово — ключ, яким відкривають серця.
Учитель: "Шануй батька свого і магір свою" — кожен із нас повинен пам'ятати цю Божу заповідь. Швидко плине час, і настане та хвилина, коли ваші батьки будуть старими і немічними. А коли до нас приходить дорослість, тоді ми відчуваємо самостійність і віддаляємось від них. Зігрійте батьків теплими рядками листа. Не завдавайте їм прикрощів, бережіть їх на світі.
Учень: Щоб не мучила совість потому,
Приїжджайте скоріше додому. Ні грошей не привозьте, ні слави, Будьте з рідними ніжні й ласкаві, Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте скоріше додому.
Учитель: Якби кожна зла людина зробила на одну справу менше, а добра — на одну справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя.
Учень: Не зобидь ні старця, ні дитину,
Поділись останнім сухарем. Тільки раз ми на Землі живемо, У могилу не бери провину. Зло нічого не дає, крім зла, Вмій прощати, як прощає мати, За добро спіши воздати, — Мудрість завше доброю була. Витри піт солоний із чола І трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла. Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла, Скільки сил у неї вистачало, Щоб на світі більше щастя стало.
Вчитель: Здавна на Землі цінувалося праведне життя — життя чесне, щире і правдиве. Завжди користувалися повагою люди, готові прийти на допомогу, добрі, привітні, ввічливі, тактовні, вдячні, чесні, терпимі, щедрі. Очевидно, ви знаєте, що за свої вчинки треба відповідати перед Богом, людьми, своєю совістю. Зло завжди буде покаране... Але як учинити щодо людей, які нас образили? Відповісти образою на образу? Помститися?
Учень: Зло породжує тільки зло... Кращим за помсту є прощення. Тому треба вчитися перемагати свій гнів, бути поблажливим, терпимим до ворогів. Здатність людини прощати ближньому зло, не мститися йому, утримуватися від сварки — свідчить про силу та красу людської душі.
(Лунає "Світ не без добрих людей " Теодора Кукурудзи, діти підспівують).
Вчитель: Хай мудрість та доброта стануть вам девізом у житті!