Мета. Виховувати в учнів любов до Батьківщини, повагу до її символів; формувати риси глибокого патріотизму.
Оформлення. На столі — портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, букет із гілок червоної калини та пшеничних колосків.
На дошці—плакат "Державні символи України. " Звучить гімн України, учні стоять, приклавши руку до серця.
Учитель. Так у нашій школі починається кожен трудовий день. Мета цієї виховної години — допомогти кожному з вас глибоко усвідомити й осмислити значимість, урочистість тієї миті, коли серцем торкаєшся до святого.
Поговоримо про наші святині. їх багато. Святою ми всі вважаємо рідну землю, у особливо відповідальних і драматичних моментах клянемось нею, цілуємо, ставши навколішки. Колись козаки, присягаючи на вірність, їли землю.
Святою для нас є мова батьківська, материнська—духовна основа життя нації, народу.
Святими є храми Господні — місця нашого спілкування з Богом, до яких приносимо свої болі, скорботи, молитви, звідки черпаємо віру, надію, любов.
Святим називаємо хліб, який дає нам щедра матінка-земля у нагороду за щиру працю.
Сьогодні ми поговоримо про державні символи України, що є також святинями: герб, прапор, славень (гімн). Спочатку послухаємо наших юних істориків — звідки, коли і як прийшли до нас ці святині.
1-ий учень виразно читає.
Державний прапор — емблема країни, яка символізує її суверенітет, тобто незалежність.
Український державний прапор — це синьо-жовте прямокутне полотнище з двох рівних смуг: верхньої — синьої і нижньої—жовтої. Поєднання цих кольорів може пояснюватись багатозначно: це і чисте, мирне, безхмарне небо над жовтим колоссям хлібної ниви (таке тлумачення найбільш поширене), і велика гармонія космосу, сонця, землі та всього, що є на землі сущого. У великій шані були знамена в Київській Русі. Честі бути прапороносцем у війську удостоювались найхоробріші, справжні воїни.
Є така історична наука, яка називається геральдикою. Її завдання — вивчати, досліджувати герби та інші державні знаки. Вивчаючи літописні матеріали, вчені на початку XX ст. прийшли до висновку, що серед барв на прапорах Київської Русі переважали сині та жовті.
У козацьку добу синьо-жовті барви найбільше зустрічались у західноукраїнських землях. Під час визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, крім малинового прапора, козацькі полки мали різні знамена: зелені, сині, жовті та ін.
Із середини XIX ст. активізується український національно-визвольний рух. Головна Руська Рада, яка зібралась у Львові, ухвалила за національний прапор колишню емблему Галицького князівства — зображення золотого лева на блакитному тлі.
Українські січові стрільці мали прапор із зображенням архістратига Михаїла з мечем в одній руці і щитом—у другій. А на щиті — золотий лев на блакитному тлі.
Українська Центральна Рада узаконила синьо-жовтий прапор; такі ж кольори мав і прапор ЗУНР.
У 1939 р. галичани зустрічали з хлібом-сіллю та з синьо-жовтим прапорами радянське військо. Зустрічали як визволителів від польської окупації, але незабаром переконались, що попали під ще гірше ярмо. Організатори зустрічей за синьо-жовті прапори потрапили до сталінських катівень, багато з них було знищено.
Нині Державний прапор постійно майорить над будинком Верховної Ради України, резиденцією Президента України, над будинками обласних і районних Рад, над представництвами нашої держави у країнах світу.
Синьо-жовтий прапор України піднімається при відкритті міжнародних конференцій, під час офіційних церемоній, при врученні призів переможцям міжнародних спортивних змагань.
Учні декламують поезії.
1- ий: Гей, вдарте в струни, кобзарі, Натхніть серця піснями!
Вкраїнський прапор угорі —
Мов сонце над степами.
2- ий: Немарно пролилася кров
В боях за кращу долю,
За синьо-жовту хоругов,
За України волю.
3- ій: Хвала борцям, що на зорі
Лягли в холодні ями,
Гей, вдарте в струни, кобзарі,
Натхніть серця піснями!
4- ий: Хвала, що в лузі піднімали
Червону калину,
З неволі матір визволяли,
Боролись до загину.
5- ий: Іти з народом в майбуття
Під рівнем стягом України,
Віддати їй усе життя —
Найбільше щастя для людини!
2-ий учень. Про утвердження нашої державності і самостійності свідчить і Малий герб України—тризуб. Це офіційна емблема держава, яка зображується на печатках, грошових знаках, деяких документах. Герб символізує державний лад, історію, спорідненість поколінь, він є продовженням геральдичних традицій українського народу. Багато різних версій пояснюють походження тризуба та його значення. Уже в першому столітті нашої ери в Боспорському царстві, що знаходилося на Керченському півострові, використовувався знак тризуба. Знаходили його археологи і в інших регіонах України. У часи Київської Русі це був знак князівської влади. Він карбувався на монетах Володимира, його синів — Святослава та Ярослава Мудрого. Він був і на гербі Анни Ярославни, французької королеви. Але він не був офіційним гербом Київської Русі. Відзнаку в формі тризуба використовували українські січові стрільці. Ним, як орденом, відзначали за хоробрість в Українській галицькій армії (У ГА). Тризуб на синьому тлі був проголошений державним гербом Українською Центральною Радою у 1918 р. А 22 січня 1919 звершився Акт Соборності України. Державним гербом Соборної України став золотий тризуб на синьому фоні. У часи радянської тоталітарної системи тризуб зник із ужитку, його називали знаком лютих ворогів українського народу, за нього можна було поплатитись волею або й життям.
19 лютого 1992 р. Верховна Рада України постановою "Про Державний герб України" затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом Великого герба. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави.
3-ій учень. Відомий український поет, фольклорист, етнограф і науковець Павло Платонович Чубинський у 1863 р. написав вірш "Ще не вмерла України". Це був час царських утисків і переслідувань української мови, культури. Та всупереч їм, велась просвітницька робота, наростала визвольна боротьба. Вірш поширився серед української інтелігенції. А оскільки найпопулярнішою тоді була поезія Т. Шевченка, то й цей вірш багато людей вважали твором великого Кобзаря. Покладений на музику західноукраїнським композитором Михайлом Вербицьким, твір став національним гімном українців. Цей славень надихав на боротьбу за свободу України січових стрільців і вояків УПА, підтримував надію і віру ув'язненим і репресованим, із ним у серпні 1991 р. була проголошена самостійна держава Україна. Донедавна заборонений, національний гімн стає Державним гімном України.
Учениця читаєнапам 'ять.
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Учень.
Гарне жниво зародила
Козацькая нива,
На арену світу вийшла
Вільна Україна.
Суверенная держава
В світі голос має,
Синьо-жовтий прапор рідний
Високо гримає.
"Ще не вмерла України" —
Весь народ співає.
Усі учні встають і співають прийнятий Верховною Радою України Державний гімн.
Заключне слово учителя.
— Державні символи — це святиня, і шанобливе, трепетне ставлення до них є ознакою високої громадянської свідомості, національної гідності і, зрештою, культури людини. Певно, вам доводилося бачити в телепередачах, як американці під час виконання їх Державного гімну урочисто стоять, приклавши руку до серця. І якими ж дикунами виглядають деякі наші люди, коли під звуки священної пісні своєї держави розмовляють, ходять тощо.
Будьте патріотами, любіть святині своєї держави, пам'ятайте, що наше право мати символи — герб, прапор, гімн — вартувала мільйони людських жертв, море крові, пролитої "за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ".