Колядники (під вікнами):
Там, на Україні, зоря засвітила, Бо Пречиста Діва Сина народила. Ісус у яслах — поклін наш прийми, Під свою опіку візьми нас, візьми. /Двічі Входить ангел зі звіздою (або шопкою):
Мир вам, браття, всім голосим, Добру вісточку приносим: Що пропала пітьми сила, Нова зоря засвітила Ясним світлом — ненька волі, Вже кінець страшній недолі. Входять два або три пастушки в гуцульських строях, з топірцями у руках (або з трембітами):
1- й: Із рідної Верховини, З високої полонини Ми до вас їдемо, Добру вісточку несемо.
2- й:
Там, у горах, де ялиці, Наче свічі-чарівниці, Буйні вітри віють плаєм, Ми вам вісточку звіщаєм.
3-й:
І ми чули з неба співи: Що родився Син від Діви... "Мир всім людям, шо в неволі Ждали щастя, ждали волі..." Лунає коляда (на мелодію: "Во Вифлеємі нині новина... "):
За світлом зірки десь, аж зі сходу, Йдуть три владики княжого роду. Золото, дари, кадило, миро Враз з серцем чистим несуть в офіру... /Двічі Виходять три владики: 1-й:
Бог Предвічний зійшов з неба, Святе Тіло з Діви взяв. Своїм приходом на землю Весь рід людський Він підняв.
2-й:
Ціле небо звеселилось І зраділа вся земля, Що ненькою Бога слова Стала Діва Пресвята (Марія...).
3-й:
За те ми її прославляєм Ввесь ангельський святий чин, А людський рід їй співає:
Ангел (заспівує):
Тріє царі, де ви ідете? Волхви (разом співають):
Ми ідем у Вифлеєм З желанєм, спокоєм І повернемся.
Іншим шляхом повернули, Поганого, безстидного, Безбожного Ірода Зовсім минули... (Всі виходять. З'являється воїн у шоломі, з шаблею в руках.) Воїн:
Я воїн родовитий, Срібним панцером сповитий, Медаль маю металеву Й служу Іроду — цареві.
З'являється Ірод у платах і в короні на голові, за ним входять циган з циганкою (циганка тримає кошик з рогожини, циган — мішок великий, на дні якого книжка стара, подерта; може бути коробка з шахів, циган може привести з собою козу).
Циганка звертається до воїна:
Дайте рученьку, ще й золочену, Всю правду вам скажу про наречену,
Про долю вашу, що вас чекає, Хай щастя-доля вас не минає. Воїн звертається до цигана: Скажи цареві — де народився ізраїльський вождь?
Циган: Воша! Воша народилася в мене на голові (чеше голову). Воїн: Скажи, де народився Месія? Циган: Я, паночку, ані орав, ані сіяв,
Хоч беріть мене до суду — Контигент здавать не буду. Циганка звертається до цигана:
Ось бери з мішка книгу-талмуд, Подивись добре, що написано ось тут. Циган виймає з мішка стару книжку. Всі заглядають у неї, чорт собі суне своє рило (чорт з рогами, з ланцюгом, має вила в руках). Циган:
Ой, який тут чути дим. А киш, киш! Вступися (до чорта), бо пеклом смердиш! Воїн звертається до цигана:
А ну скоро свою книгу відкривай, Що там написано — голосно читай!
Циган:
Ой, вай, вай, пропав твій, царю, рай! Ось тут написано, що Месія народився... Зараз-зараз — може, в Києві, Львові, Тернополі чи Кракові... Воїн (піднімає меч вгору):
Ось гострий меч над твоєю головою — Негайно виконуй царську волю, Кажи, де народився Ісус Христос?!
Циган:
Вдома я маю книжок цілий стос... Тепер глянемо в єврейський талмуд — Ось гляньте, що написано тут, Та прочитати дуже трудно, Бо всьо замазано, всьо брудно... Христос народився в печері, Що висічена в скалі У Вифлеємській пустелі. Більше сказать я вам не можу І здаюсь на волю Божу. Чути коляди (на мелодію "Нова радість світу ся з'явила..."): Ірод злосливий з того засмутився, Що цар предвічний на світ народився. Казав воїнам повсюди шукати, Отрочатам дволітнім голови стинати...
Гей, ви, слуги мої вірні, Йдіть мерщій до Криворівні, Що в українських Карпатах — Ми в великих тарапатах, Хай лишають свої вівці І мандрують в Чернівці, І в Одесу, і в Херсон, А з Херсона — аж за Дон. Хай дітей всіх позбирають, В Чорне море хай кидають! Хай загине цей негідник Самозванець, мій наслідник.
Ірод:
Оце, смерте, твоє жниво, Поспішай же живо, живо! Входить смерть (обвита у білу пелену, в руках тримає косу): Ось ти, Іроде проклятий, Враже лютий і завзятий, Стою тут перед тобою В руках з гострою косою. Тепер буду твоїм суддею, І згідно з волею моєю Здійсниться присуд Божий, неминучий, Страшний для тебе і болючий. І вироку Божого суду я — ангел смерті — Виконавцем буду. Ірод клякає на коліна, знімає з голови корону і хоче її подарувати смерті. Циган підлізає і хоче собі її забрати, простягнувши жадібно руки. Ірод:
Ах, змилуйся хоча б на мить. Я знаю, що добрий нарід Усе мені простить!
Смерть:
Не викупишся ти ніякою ціною, Бо взяв ти вічний союз З пекельним сатаною. Згинь ти, проклятий! (Ударяє косою Ірода в шию, чорт хапає його за ногу і тягне за сцену. Циган швиденько піднімає корону Ірода і кидає її в мішок). Колядники колядують:
Славу Богу заспіваймо, Честь Сину Божому І пану нашому, Поклін віддаймо.