ГОДИНА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА: "ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ ВЖИВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІМИ АЛКОГОЛЮ ТА НАРКОТИКІВ"

Подолання алкоголізму та наркоманії неможливе без з'ясування причин цих негативних явищ.

Найчастіше до алкоголізму та наркоманії підлітки вдаються через життєвий досвід, помилки в шкільному та сімейному вихованні. Наркологи та психіатри на перше місце ставлять патологію розвитку особистості, тобто спадкові вади у функціонуванні вищої нервової діяльності. Це, насамперед, діти з психопатичними рисами характеру, невротичні, емоційно нестійкі, розумово відсталі.

На думку психологів, жодна з цих причин не є тією, що безпосередньо детермінує виникнення бажання вживати алкоголь чи наркотики. Таким чином, детермінантою виникнення алкоголізму та наркоманії неповнолітніх виступають не зовнішні обставини, і навіть не внутрішні особливості, а свідомість, внутрішній світ самого підлітка.

Життя людини може складатися по-різному, стан здоров'я — також, але головним у ньому буде те, як сама людина сприймає всі ці обставини, як вона ставиться до оточуючих, як переживає події свого буття. Саме це є предметом психологічного аналізу і саме це визначає, чому одна дитина, незважаючи на несприятливі умови життя, виростає достойною людиною, а інша, що виховується начебто в заможній, благополучній сім'ї, починає вживати алкоголь або навіть наркотики.

Сенс алкоголізму та наркоманії полягає в тому, що людина змінює свій психічний стан штучним шляхом. Отже, віднайти психологічні причини виникнення наркоманії та алкоголізму у неповнолітніх — означає відповісти на запитання: "Чому підліток хоче змінити свій психологічний стан саме штучним шляхом?", і відповідь на це запитання треба шукати в дослідженні психологічних особливостей підлітків, котрі вживають алкоголь, або епізодично — наркотичні речовини.

Результати досліджень свідчать, що головні мотиви більшості підлітків вражають беззмістовністю. Так, 79 % підлітків, розповідаючи про своє життя, уподобання, відзначають, як найулюбленіші, пасивно-розважальні види діяльності: "Люблю сидіти та "балдіти" під музику" тощо.

Якщо порівняти ці дані з міркуваннями звичайних дівчат і хлопців, у яких переважають мотиви спостереження, самореалізації, престижу, самовдосконалення, складається враження, що підлітки, які схильні до алкоголізму та наркоманії, живуть наче уві сні, ніколи не замислюючись над тим, що і для чого вони роблять.

Цей висновок стосується і мотивів уживання наркотиків. Так, 43 % підлітків пояснили: їм це подобається; 27 % — було цікаво спробувати дію психоактивних речовин; 24 % — нічого не могли пояснити; 6 % — не хотіли відставати від своїх друзів. Зрозуміло, що такі висловлювання підлітків фіксують лише зовнішні, поверхові мотиви, і це не випадково.

Адже для усвідомлення складних, глибинних, реально діючих мотивів своєї поведінки людина повинна мати досить високий рівень розвитку особистості, певні навички самоаналізу, прагнення зрозуміти себе.

Відомо, що рушійною силою життєдіяльності людини є потреби. Задоволення будь-яких потреб супроводжується позитивними емоціями. Людина, яка не має відхилень у розвитку особистості, вже в підлітковому віці добре усвідомлює зв'язок між своїми діями, задоволенням своїх потреб та позитивними емоціями.

Мотиви вживання алкоголю юнаками та дівчатами істотно відріз­няються. Так, традиційні мотиви є домінуючими для юнаків та дівчат, а ось на другому місці в юнаків стоять гедоністичні мотиви, тобто бажання отримати фізичне та психологічне задоволення від дії алкоголю, а в дів­чат — псевдокультури і мотиви, тобто вплив соціального мікросередовища. Третє місце для юнаків посідають мотиви позбавлення нудьги, апатії, "порожнечі", бажання підвищити ефективність поведінки, а для дівчат — підкорення впливу окремих осіб або референтної групи, наслідування і аж потім — гедоністичні мотиви. На останньому місці стоять мотиви, пов'язані з демонстративною функцією алкоголю.

Матеріали досліджень засвідчили низький рівень самоусвідомлення підлітками, схильними до алкоголізму, рис своєї особистості, практичну відсутність навичок самоаналізу і вміння описувати себе. Аналіз результатів свідчить про значні відхилення у розвитку самосвідомості підлітків, які вживають алкоголь чи наркотики. їхні самооцінка та рівень домагань суттєво відрізняються від показників підлітків групи "норма" і важких у вихованні учнів, які не вживають алкоголю та наркотиків. Підлітки, схильні до алкоголізму, одразу ж відмовляються від праці, тільки-но зіткнуться з труднощами. Подібна поведінка спостерігалась у 57 % таких підлітків. Страх перед невдачами, небажання навіть спробувати подолати труднощі свідчить про високий рівень невпевненості у своїх можливостях, інтелектуальних здібностях. Однак, незважаючи на це, у них занадто високий рівень домагань. Це виявляється і в їх вислов­люваннях, і в динаміці вибору складності завдань залежно від успіху чи невдачі.

Особистість підлітка, який вживає наркотики або алкоголь, значно відрізняється за деякими параметрами від звичайних підлітків. Це дає підставу вважати, що існує схильність до вживання наркотиків або алкоголю. Діагностика такої схильності дає змогу своєчасно виявляти підлітків, які потребують особливої уваги. Надалі з такими дітьми треба проводити спеціальні психологічно-педагогічні заходи, спрямовані на корекцію структурних компонентів їх особистості.

Важливим напрямом діяльності служби психологічної допомоги неповнолітнім повинна бути робота з родинами таких підлітків, а також з дітьми, батьки яких зловживають алкоголем.

Боротьба з наркоманією відбувається під гаслом: "В нове тисячо­ліття — без наркотиків". Рік від року ця проблема стає дедалі актуаль­нішою і для України. Хоч це соціальне зло з'явилося в нашій країні порівняно недавно, проте вже встигло накоїти чимало лиха. Поняття "наркоманія" означає звикання, пристрасть до деяких токсичних отруйних речовин: синтетичного або рослинного походження. Характерною особливістю дії цих речовин є створення в людини непереборного потягу до повторного їх вживання і щоразу в більших дозах. Досить швидко, майже одразу, "забавляння" наркотиками перетворюється в справжню рабську залежність. Настає надзвичайно важка розплата: занепад сил, безсоння, схуднення, жовто-сіра шкіра, старіюче обличчя, випадання зубів. З кожним днем організм вимагає все більших і більших доз наркотика — в десятки і сотні разів. Доходить до того, що навіть декілька смертельних для звичайної людини доз не дають наркоману очікуваного ефекту. А невведення в організм цієї отруйної речовини викликає важкий хворобливий стан, так званий абстенентний синдром, синдром відняття наркотика, або "ломка". З'являється неймовірний біль у м'язах, наркоман не може ні їсти, ні пити, бо йому боляче жувати і ковтати. До того ж спостерігається сильний біль в животі, а також занепад в серцевій діяльності, часті судомні приступи. Тяжка "ломка" небезпечна для життя. Тепер гонитва за наркотиком стає не для того, щоб мати відчуття задоволення, а щоб не померти. Чим молодший наркоман, тим згубніше діє цей дурман на його організм. Немає жодного органа, якого б не зачепило руйнування наркотику. Навіть короткочасне вживання цієї отрути юнаком або дівчиною згубно позначається на здоров'ї їхніх майбутніх дітей. Це можуть бути різні форми розумової недорозвиненості, епілепсії та інші важкі розлади. Тривалість життя людей, які почали вживати наркотики в молодому віці, не перевищує 30—35 років. Майже половина їх, за статистичними даними, закінчує життя самогубством, а решта помирає від фізичного і психічного виснаження. До речі, в обласному наркологічному диспансері на обліку перебувають 528 наркоманів, 90 % з них — молодь до ЗО років.

А у держави немає єдиної політики щодо профілактики асоціальної поведінки підлітків. На дні пляшки чи кінчику "голки" криється, як відомо, багато соціальних проблем. Тим паче, коли йдеться про неповно­літніх.

Які соціальні чинники провокують поширення алкоголізму та наркоманії серед підлітків?

Алкоголь, як відомо, є слабким наркотиком, тому це речі одного, порядку. Поширена думка про те, що алкоголізм і наркоманія пов'язані з економічною ситуацією, не зовсім коректна, особливо якщо простежити динаміку цих явищ в Україні, починаючи з 60-х минулого століття. Із року в рік вони наростали. Головний чинник, який "стимулює", чи, навпаки, перешкоджає не тільки наркоманії та алкоголізму, а й іншим формам девіантної поведінки (злочинність, бродяжництво, прости­туція), — це сім'я. Йдеться про те, який характер стосунків між батьками, батьками та дітьми (відчуження або взаєморозуміння), повна чи неповна

сім'я. Наркоманія сьогодні дуже "помолодшала". По-друге, — поява важких наркотиків (героїн, ЛСД). Наступна особливість — вживання наркотиків та алкоголю домашнього або кустарного приготування. Далі — "відповідне" найближче оточення. Наприклад, в одному з опитувань неповнолітніх 44 % заявили про те, що не раз спостерігали ситуації, коли батько приходив додому, вибачте, п'яним до нестями. Подібну відповідь дали стосовно матері — 3 %, інших родичів — 18 %. Недавно ми провели опитування 800 учнів у Києві (15-16 років). Це відносно благополучна категорія — жителі столиці, учні шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів. За останні чотири роки підвищився рівень інформованості про небезпеку алкоголю та наркотиків. Однак він усе ще низький. Близько третини опитаних відповіли, що їм нічого не відомо про фізичні й психологічні наслідки прийому наркотиків. Турбує також факт, що для значної частини учнів не складає великих труднощів "дістати" наркотики, тобто вони стикаються з випадками продажу й вживання наркотиків у своєму соціаль­ному оточенні.

Проблема дозвілля і позаучбової діяльності зараз стоїть досить гостро. Колишню систему позашкільної роботи за місцем проживання зруйновано, систему шефських зв'язків між підприємствами та навчальними закладами (в ній було багато й позитивних моментів) теж. Підприємствам зараз не до шкіл. Соціально-культурну інфраструктуру позашкільного виховання або комерціалізовано, або не розвинуто (особливо в малих містах і селах). Якщо фінансовий стан батьків дозволяє — то дитина займається іноземними мовами, спортом, музикою тощо. Інакше — вона залишена на "вулицю" та напризволяще. До речі, у своїх дослідженнях ми вже помічаємо зниження культурного й освіт­нього рівня підлітків. Наприклад, літературні переваги перебувають в основному "в рамках" шкільної програми. Культурних та інфор­маційних можливостей, звичайно, зараз більше. Проте ці "можливості" переважно платні. За нашими оцінками, у Києві для чверті неповнолітніх установи культури, дозвілля, спорту тощо недоступні через фінансову неспроможність батьків. А в середньому в Україні цей показник утричі вищий.