СЦЕНАРІЙ СВЯТА "СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ - ЦЕ НАША ГОРДІСТЬ, НАША ЧЕСТЬ, НАША СЛАВА"
(Святково прибраний зал. На сцені, у центрі, — герб України. Збоку, на столику — букет сухих квітів, перев 'язаний чорною стрічкою, поряд — запалена свічка).
Ведуча: Історія України... Забуті імена, викреслені з пам'яті цілі сторінки, зруйновані могили, поламані хрести, понищені церкви.
Сьогодні ми хочемо воскресити в пам'яті одну із забутих сторінок нашої історії — про українських січових стрільців.
Створені в розпал Першої світової війни, легіони січових стрільців були армією справжніх інтелігентів, носіїв високих ідей і благородних ідеалів.
(Пісня "Гей, на горі січ іде")
Ведучий: УСС — єдина армія того жорстокого часу, якій ні тоді, ні пізніше противники ніколи не закинули жодного факту звірства, мародерства, насильства щодо полонених чи населення.
Ведуча: Восени і взимку 1914 р. — навесні 1915 р. легіон успішно вів воєнні дії в Карпатах проти царських військ, зокрема: на горах Ключ, Маківка, в боях за Тухольку, Самбір, Стрий, де стрільці вкрили себе невмирущою славою.
(Пісня "Там на горі, на Маківці")
Ведучий: Густо падали жертви під час кровопролитних боїв, густо росли білі березові хрести на стрілецьких могилах, однак на зміну полеглим вливалися свіжі сили із числа добровольців. Ніщо не могло зупинити бажання вибороти кращу долю для свого народу.
(Пісня "Гай там при долині")
Ведуча: У своєму зверненні до народу стрільці заявляють: "Ми пішли на цю світову завірюху лише тому, щоб наша Україна мала своє місце під сонцем".
(Пісня "Чи то буря, чи то грім... ")
Ведучий: У 1915-1917 роках українські січові стрільці вели кровопролитні бої на подільській землі, щедро скроплюючи її своєю кров'ю.
Важко знайти село чи місто між Золотою Липою та Збручем, де не було б стрілецьких могил.
(Пісня "Ой, упав стрілець")
Ведуча: Стрільці — це наша гордість, наша честь, наша слава.
1-й учень: Так гордо, так пишно рядом виступають, Чола їх завзяті скрасили вінці, Як орли до сонця свій зір направляють, — Се наші кохані січові стрільці. Чи, може, неправда, що грудь із сталі, Що серце в грудях молотом б'є, Що в бою, як горде козацтво, вмирали — За волю Вкраїни давали життя?
2- й учень: Добути волю, хоч кат скаженіє,
Хоч рад би сточить геть всю нашу кров, І в бою за волю рука не зомліє, Бо в бій сей веде до Вкраїни любов.
Ведучий: Здобувши гарт у горнилі Першої світової війни, легіони українських січових стрільців стали ядром майбутньої Української Галицької Армії, яка на цей раз захищала свою справжню незалежність та волю рідного і відродженого краю.
Ведуча: Листопадовий переворот у Львові і провінції здійснили 1410 стрільців при 60 старшинах.
(Пісня "Горіла золота заграва ")
Ведучий: Збройний виступ українців 1 листопада 1918 р., очолений Дмитром Вітовським, і забезпечив проголошення ЗУНР. Мета УСС, з якою вони йшли на боротьбу в Першій світовій війні, ними не була досягнута. 257 днів проіснувала ЗУНР: з 1 листопада 1918 р. до 15 липня 1919 р., впавши під переважаючими силами ворогів, і в першу чергу — поляків.
3- й учень: Вже останні ідуть через наше село,
Боже, Боже, як тяжко... останні і...
Скільки їх за два дні отуди перейшло...
Всі померкли, як зіроньки ранні!
Перебігти б спитать... Гей, не попросять води.
Тільки коні хроплять з непокою.
А за ними пожар зацвітає, мов мак,
Хтось іде вогняними ногами.
Задрижало село, і заплакав байрак,
Заридали вітри над лугами.
Переїхали вже. Гей, постійте на мить!
Хто ж цей смуток у радість оберне?
Не говорять... Ідуть... Тільки зброя дзвенить.
"Як не ми, то хоч слава поверне!"
Ведуча: Дворічна боротьба українського народу за незалежність закінчилася трагічною поразкою. Перейшовши в Східну Україну, УГА опинилась у так званому чотирикутнику смерті і змушена була скласти зброю. Лише невеликій частині вдалось повернутись на Галичину, більшість було інтерновано у концентраційні табори, звідки повернулись лиш поодинокі.
Ведучий: Понад 40 тисяч 17—20-річних юних, безвусих синів нашої знедоленої Галичини, котрі в буремний 1918 рік підняли свої голови, віддали життя за волю, за кращу долю народу, за Україну.
(Пісня "Засумуй, трембіто")
4- й учень: Засумуй, трембіто,
Що галицька сила
Та від Збруча по Славуту
Трупом застелила.
5- й учень: Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров'ю на своїй землі, Ми ж пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невільницьким плачем... Могилами у полі без імен.
6- й учень: Могили. В них наша історія, слава і честь,
В них нашої долі покривджені мощі. Народе полеглий, — слава і честь. Народе живущий, нема тобі прощі. Ведуча: Могили. Скільки їх по безкраїх полях України, по лісах, по горах, іменних і безіменних, закинутих, забутих людьми і Богом! (Пісня "Як ви вмирали, вам дзвони не грали ")
7- й учень: Серед поля широкого,
ГІопід гаєм скраю, — Там стрілецька могилонька Забута стояла. Мала, мала, невисока, Заросла травою, Там стрільчика поховали, Як загинув в бою. Розійшлись два табори, І війна скінчилась, А під гаєм забутая Могила лишилась. Тихо, глухо кругом неї, Сумно тут довкола, Хрест дубовий похилився Із жалю додолу. Пасло дівча три корови У полі під гаєм. Поглянуло на могилку — Та сплакало з жалю, Бо братчика нагадало, Що загинув в бою, І його десь поховали Отак в чистім полю.
8- й учень: Поплакала і блавату
Синього нарвала, Із братчиків і дзвіночків Віночок сплітала. Сплела вінок барвний, красний, Із квіття живого, — Уквітчала ним могилу Братчика чужого. І тихенько помолилась, І мов підмінилась, — А могила не та стала, І мов звеселилась. І зозулька на край гаю Вилітати стала І щоранку щастя-долю Комусь-то кувала. "Кому-кому?" — спитаєте. Тій любій дівчині, Що стрілецьку могилоньку Уквітчала нині.
Ведучий: Не перелічити усіх місць нашої скорботи. І здавалось, пропало усе, зникне слід нашого стрілецтва. Та лишилося те, що в народі убити ніколи не можна, лишилася вічно жива, солов'їна стрілецька пісня. (Пісня "Не сміє бути в нас страху") 9-й учень: Пісне! Велична рідна пісне!
Розправ свої високолетні крила В великий день, Без тебе серце в грудях трісне, З тобою викрешемо з серця, як з кресала, Святий вогонь. І підемо крізь перемогу в полі, Обмиті з крові ран, на зустріч волі! Ведуча: Кров стрілецьку ніхто не змив і не змиє. Нею навіки написана сторінка нашої славної історії. Кров стрілецька записана пам'яттю у наших серцях. Будемо жити і виживати — така доля нашої нації — через дар пам'яті бути невмирущими.
9- й учень: Єднаймось, брати-гал ичани,
Не час нам на чвари не час. Бо нам ще Великдень настане І доля всміхнеться до нас! Від Чорного моря до синіх Карпат — Одна нероздільна родина, Без панства, без рабства, Насильства і зрад, — Одна самостійна Вкраїна.
10- йучень: Вставай, Україно, вставай, Виходь на дорогу свободи, Де грає широкий Дунай,
Де ждуть європейські народи. Вставай та кайдани порви, Дай познак ясніший від грому, Що ти не рабиня Москви Й рабинею не будеш ніколи. Вставай, Україно, вставай, Єднай Чорне море й Карпати
І свій переболений край Не дай ворогам розламати Вставай та здіймай знамено Вселюдської згоди й любові, Щоб волі святої вино Спожити без помсти і крові!
(Пісня "Ой, у лузі червона калина ")