ШАНУЙ ОТЦЯ СВОГО І МАТІР СВОЮ...

Мета. Виховувати почуття любові й щирої поваги дітей до своїх батьків, відповідальність за свої вчинки, бажання підтримувати добру славу і честь сім'ї.

І. Вступне слово учителя.

Дорогі діти! Ви вже п'ятикласники, отже, успішно подолали перший ступінь шкільної освіти. Багато чого навчила вас перша вчителька — добра, мудра, щира, шанована в нашій школі і в усьому селі (місті) (ім'я і по батькові): читати і писати, малювати і розв'язувати задачі, розповідати казки і декламувати вірші, навіть складати власні невеличкі твори — всього й не перелічиш. Відтепер із кожного навчального предмета у вас інший учитель, а я — ваш класний керівник. Але це не означає, що ви маєте право забути свою першу вчительку, яка віддала вам частинку свого серця. Все життя ви повинні бути вдячні цій прекрасній людині за її ласку і добро, за терпіння й невтомну працю.

Заходьте в той клас, де вона працює уже з іншими дітками, запитайте про здоров'я, принесіть квіти або просто скажіть добре слово. Пам'ятайте: в душі справжньої людини завжди живе почуття вдячності. А ще є на світі люди, перед якими всі ми в боргу, яким завдячуємо усім, що маємо і будемо мати. Чи знаєте ви, хто ці люди? (Відповіді учнів.)

Так, діти, ви не помилилися, ці люди — ваші батьки.

Мама, матінка, матуся, ненька — ніжна, ласкава, Берегиня роду нашого, і поряд Батько, тато, татусь — сильний, надійний, іноді суворий, але завше добрий, оборонець, годувальник, господар дому.

Тому тема нашої першої виховної години: "Шануй отця свого і матір свою...".

-— Чи знаєте ви, звідки взято ці слова? (Відповідь учня.)

— Хто може закінчити цю заповідь Божу?

(... добре буде тобі, і довго будеш жити на землі.)

Як бачимо з цієї заповіді, те, як довго і як добре ви будете жити на землі, залежить від того, чи будете любити, поважати, слухати й шанувати своїх батьків.

Постарайтесь під час нинішньої розмови зрозуміти, усвідомити, ще глибше переконатись у цій істині.

Найперше затямте: ображати, не слухатись, не шанувати і, що найстрашніше, зректись своїх батьків — це великий гріх, за який рано чи пізно наступить кара. Адже вони дали вам життя.

"З перших хвилин нашого життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються в своїх дітей, сподіваючись, прагнучи щастя для них. Усім життям і працею, прикладом і вихованням утверджують у нас риси людяності й добра. Захищають нас навіть ціною власного життя від усього лихого (О. Сизоненко).

Напевно, немає у світі поета, який би не присвятив свого вірша Матері.

Ти як сонце, моя рідна мати,

Лиш Тобі я поклонюся низько,

Як про Тебе пісню заспівати,

Коли Ти сама — найкраща пісня?!

Мати моя — пісня моя (І. Бердник).

(Звучить "Пісня про рушник " на сл. А. Малишка, муз. П. Майбороди).

Хлопчик. У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

...Тепер їй любо, любо жити.

Вона серед ночі встає

І стереже добро своє,

І дожидає того світу,

Щоб знов на його надивитись,

Наговоритись. — Це моє!

Моє! — І дивиться на його,

І молиться за його Богу,

І йде на вулицю гулять

Гордіше самої цариці,

Щоб людям, бачте, показать

Своє добро. — А подивіться!

Моє найкраще над всіма! —

І ненароком інший гляне.

Весела, рада, Боже мій!

Несе додому свого Йвана.

І їй здається, все село

Весь день дивилося на його,

Що тілько й дива там було,

А більше не було нічого.

Щасливая!.. (Т. Шевченко).

Дівчинка: Чия ти, дівчинко? Куди веде

Тебе за руку мама, наче квітку?

Цей вітер налетів не знати звідки,

Він перший у житті. А ще буде...

Підстрибуєш, як кізка, навсібіч

Очицями наблискуєш лукаво...

Така ти в мами видалась на славу!

 Розхлюпують зустрічні радість з віч.

Щаслива дівчинко! Яка з доріг

Тобі ляга, де райдуга стобарвна?

Хай буде, пташко, доля в тебе гарна,

Негода хай минає твій поріг! (Г. Костів-Гуска).

Учень (читає). Слово "мама" росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так само тихо воно приходить на уста — промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня слово "м-а-м-о", мовлене устами янголятка, і осяє хату, як дар Божий, тільки не дано нам запам'ятати ту мить, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це — мить, і це — вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас..., в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро" (Я. Гоян).

(Звучить пісня "Чорнобривці" на сл. М. Сингаївського).

Учитель. Своїм лагідним словом, колисковою піснею засіває мати в наші душі любов до людей, до землі, до природи. Без материнської любові не виріс жоден поет чи композитор, учений чи державний діяч, воїн чи хлібороб.

Чимало художніх творів звеличують образ батька. М. Стельмах, видатний український майстер слова, в автобіографічній повісті згадує, як у важкий повоєнний рік батько носив його, малого, босого й роздягненого, до школи, загорнувши в широкі поли своєї киреї. Багато довелось письменнику за свій вік бачити одежі, красивої, дорогої, багатої, модної й розкішної, але й на схилі літ своїх був переконаний, що немає й не було на світі одежини кращої, ніж ота батькова, яка ховала його від холоду на батькових руках - таких великих, щедрих, мозолястих від тяжкої праці.

А з яким захопленням розповідає про свого батька автор "Зачарованої Десни" О. Довженко! "Багато бачив я гарних людей, а такого, як батько, не бачив". Усе в ньому було красиве: обличчя, розумні очі, і високе чоло, і постать. З нього, на думку письменника, можна було малювати і святих, і лицарів, і учених, і сіячів.

Певно, і для вас найкращі люди на світі — це мама і тато. Але говорити гарні слова про своїх рідних — це ще не вся любов. Є люди щедрі на ласкаві слова, але скупі на добрі діла — люди улесливі, нещирі. І є, навпаки, скупі на гарні слова, а на ділі щирі й нелукаві.

Я не кажу, що не треба говорити ласкавих слів своїм рідним. Говоріть, і що більше, то краще. Аби тільки щиро.

Але якщо ви своїм негідним вчинком засмутите неньку й тата, примусите їх страждати, — гріш ціна вашим гарним словам.

А подумайте, чи не забуваєте ви іноді про вдячність за те все добро, яке роблять вам найрідніші люди? Чи вмієте оберігати їх так, як вони вас?

"Що ми можемо? Ми ще малі," — мабуть, подумає дехто з вас. Багато можете!

Якщо матінка ніколи не буде заплакана чи зажурена через вашу неслухняність, необачність, нерозважливість, якщо буде пишатись вами, якщо буде чути від усіх про вашу ввічливість, вихованість, так і знайте: ви надовго продовжите її вік, збережете красу, здоров'я і саме життя.

Поміркуємо разом, що значить шанувати батьків своїх, у чому це має виявитись. (Міркування учнів.)

Орієнтовне доповнення чи узагальнення сказаного учнями.

Шанувати батька і матір — це значить:

1)      глибоко поважати, бути з ними ввічливими, розмовляти спокійно, лагідно, ніколи не вживати грубих чи непристойних слів;

2)      співчувати, коли їм важко, допомагати в міру своїх сил;

3)      ніколи не засмучувати й не дратувати своєю поганою поведінкою;

4)      старатись учитися й працювати так, щоб батьки пишались і тішились вами;

5)      шанувати працю батьків, берегти, не розтринькувати й не нищити того, що вони придбали;

6)      бути уважними до них, вітати зі святами, пам'ятати про їх дні народження;

7)      слухати їх поради, повчання, настанови із вдячністю;

8)      завжди спілкуватись з мамою і татом рідною мовою, тією, якою вони навчили вас говорити;

9)      берегти своє здоров'я і життя, бо недарма кажуть: у дитини заболить пальчик, а в матері — серце, і немає для батьків більшого горя, як втрачати дітей.

І на закінчення нашої розмови послухайте Молитву за родичів.

Учні встають, дівчинка читає.

"Господи Боже, у великій своїй доброті вислухай покірних моїх благань, які перед Твій престіл милосердя приношу за своїх родичів. Вони для мене найдорожчі на землі, їм я винна життя і дочасну опіку. Бо від перших хвилин життя вони дбали про мене та обсипали мене добродійствами, за які належиться їм від мене щира вдяка. Тож звертаюся до Тебе, Господи, і молю: подай їм довге й щасливе життя, скріпляй їх у трудах, віддаляй від них усякі болі та журбу, осолоджуй їм усякі прикрощі. Також благаю Тебе, Боже, вділи й мені своєї ласки, щоб я їх любила, шанувала і слухала, як Ти сам того від мене вимагаєш, щоб я не робила їм прикрості, а своєю поведінкою приносила їм радість і потіху, й так, бодай частково, відплачувала їм за добродійства. І ще молю Тебе, Господи, щоб мої родичі по довгім життю дійшли до щастя в небі, і щоб я разом з ними могла Тебе там прославляти, величати на віки. Амінь."

Учитель. На цій урочистій ноті закінчимо нашу нинішню розмову. Передавайте моє вітання вашим батькам.